Практика у ВНЗ

Основною метою для практики під час навчання є закріплення теоретичних знань, ознайомлення зі специфікою роботи за фахом та отримання базових навичок і умінь. Проте, дуже часто практика незаконно підмінюється примусовою роботою, яка не пов’язана з навчанням, як то: прибирання території, залучення до ремонту, робота в господарських підрозділах ВНЗ. Такі випадки непоодинокі, а повідомлення про них вже навіть стали звичними. Тим не менше про цю проблему говорять мало, а публічними стають тільки найбільш кричущі випадки.

Чим регулюється проходження практики? Які вимоги до її змісту? Яка відповідальність передбачається за порушення?

Проходження практики регулюється ЗУ "Про вищу освіту" та Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України затвердженого Наказом МОН №93 від 08.04.93.

Нормативні акти встановлюють загальні умови проходження практики. В першу чергу положення про проходження практики, що визначає порядок та місця проходження практики, організацію керівництва та звітності, містить зразки договорів про проходження практики, щоденників практики, направлень на практику тощо. Важливими джерелами для захисту прав також є навчальний план, який визначає види практики за кожним напрямом (спеціальністю), її тривалість і терміни проведення, графік навчального процесу, який встановлює календарні терміни проходження практики.

Програма практики – це основний організаційно-методичний документ, що регламентує проходженням практики і затверджується на основі стандартів вищої освіти. Саме програма визначає зміст практики. Найзначніші порушення прав студентів під час проходження практики найчастіше полягають саме у невідповідності робіт тому, що передбачено програмою практики, на базі установ, в яких відсутні необхідні характеристики, щоб вважатися базою практики.  

Програма практики повинна містити:

- мету і завдання практики

Мета пояснює, до практичного застосування яких саме знань, умінь та навичок, здобутих під час навчання, повинен бути підготовлений студент після проходження практики.

Під завданнями розуміється закріплення теоретичних знань, ознайомлення зі специфікою роботи за фахом, отримання базових навичок та умінь під час проходження практики, оволодіння роботою з певними технологіями, отримання навичок самостійного вироблення рішень тощо.

Програма також може містити індивідуальне завдання для кожного окремого студента.  

- зміст практики

Зміст практики — це конкретні завдання, які студент повинен виконати, продукти, які повинен створити, дані, які потрібно проаналізувати тощо.

Крім завдань, студент має також обов’язки. В незалежності від місця проходження практики студент повинен ознайомитися з програмою практики і зразками оформлення необхідних документів, отримати направлення та своєчасно прибути на місце проходження практики, у повному  обсязі виконувати завдання передбачені програмою практики, дотримуватись правил техніки безпеки і внутрішнього трудового розпорядку, нести відповідальність за виконану роботу, скласти та захистити звіт практики.

- порядок організації проведення практики

Цей розділ містить права та обов’язки студента, вимоги до керівництва практикою та контролю.

- порядок та вимоги до звітності за результатами проходження практики

Ця частина пояснює порядок підготовки звіту, містить зразки його оформлення, порядок складання іспиту чи заліку за підсумками проходження практики.

База практики

Щоб вважатися базою практики підприємство, організація чи установа, повинні мати структуру, яка відповідає спеціальностям підготовки студентів. Також необхідні кваліфіковані кадри, які можуть здійснювати керівництво практикою, робоче місце, за необхідності, - доступ до лабораторій, архівів тощо. З базами практики укладаються відповідні угоди.

Законодавство дозволяє студенту за погодженням з відповідальною кафедрою самостійно підбирати для себе місце проходження практики, в тому числі і за кордоном.

Якщо проходження практики відбувається за кордоном, то всі трудові відносини зі студентом регламентуватимуться трудовим законодавством відповідної країни. Це в першу чергу важливо для визначення тривалості робочого часу студента. В Україні він не може перевищувати 24 години на тиждень для студентів віком від 15 до 16 років, від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для повнолітніх - не більше 40 годин на тиждень.

Види практики можна згрупувати у три великі групи:

- навчальна практика - відбувається у формі ознайомлення з фахом та виробничим процесом з метою набуття загальних навичок та знань;

- виробнича практика - передбачає безпосереднє залучення студентів до процесу трудового та виробничого процесу

- переддипломна практика є завершальним етапом навчання та проводиться на випускному курсі з метою збору матеріалів для виконання дипломної роботи. Переддипломна практика є вузькоспеціалізованою, пов’язаною з темою дипломного дослідження та може включати, як теоретичну, так і практичну частини.

Якщо проаналізувати Положення та програми практики різних ВНЗ, то можна скласти типовий перелік осіб та структурних підрозділів відповідальних за проходження практики. Саме до них потрібно звертатися зі скаргою про порушення ваших прав.

- Зазвичай проходження практики починається з оформлення наказу ректора про  проведення практики, а проректор з навчальної роботи здійснює загальну організацію та контроль за проведенням практики.  

- Загальне навчально-методичне керівництво практикою здійснює навчальний відділ чи завідувач відділу практики, який контролює проведенням практики, аналізує та узагальнює її результати.

- Відповідальним за організацію та проведення практики на факультетах є декан факультету, який інформує студентів про терміни та місце проведення практики, форми звітування, здійснює контроль за організацією та проведенням практики кафедрами, контроль за складанням звітності. Декан заслуховує звіти кафедр про проведення практики на Вченій раді факультету.

- Безпосередньо відповідальним за проходження практики є керівник практики від університету, який повинен підготувати направлення студентів на практику,  надати їм необхідну документацію, прийняти від них звітність. Керівник практики також має право контролювати забезпечення відповідних умов проходження практики, відвідуваність, виконання студентами правил внутрішнього трудового розпорядку на базах проходження.

Відповідальними особами поза ВНЗ є загальний та безпосередній керівники практики. Загальний керівник зазвичай призначається на підприємствах та в установах, де одночасно проходять практику багато студентів. Наприклад, це може бути завод, лікарня, прокуратура тощо.  

Загальний керівник практики проводить інструктаж студентів з охорони праці і техніки безпеки, призначає безпосередніх керівників практики, доводить до студентів програму практики.

Безпосередній керівник практики забезпечує необхідні умови на робочому місці студента, контролює дотримання студентом правил техніки безпеки, веде облік відвідуваності, візує щоденник проходження практики, надає характеристику за підсумками проходження практики.

Відповідальність за порушення прав студентів

Зловживання з боку адміністрації  ВНЗ, залучення студентів до робіт, які не відповідають меті та завданням проходження практики, є порушенням законодавства.

Найбільш грубими порушенням є використання примусової праці. Примусова праця в Україні заборонена статтею 43 Конституції України та статтями 32, 33, 34 КзпП, хоча саме законодавство України не містить визначення примусової праці, тому потрібно звертатися до міжнародних договорів.

Стаття 2 Конвенції Міжнародної організації праці № 29 від 1930 тлумачить примусову працю як всяку роботу або службу, що вимагається від особи під загрозою будь-якого покарання, якщо особа не запропонувала виконати цю роботу добровільно, або ж не зобов’язана виконувати за законом (наприклад засуджені до виправних робіт особи). Ключовим тут є наявність «загрози будь-якого покарання», наприклад, незаліку з практики. Саме цим визначенням користується і Європейський суд з прав людини.  Крім того у розумінні суду примусова робота, яка виходить за межі безпосередніх обов’язків, не порушуватиме права людини, у випадку, якщо вона є частиною професії особи і теоретично може сприяти професійному зростанню. Тобто, наприклад, якщо в межах практики студента попросили зробити завдання, яке виходить за межі програми практики, але допоможе досягнути мети практики — оволодіти сучасними методами організації та знаряддями праці в галузі майбутньої професії, то це не буде порушенням прав студента (наприклад студента-медика попросили виїхати на виклик з бригадою швидкої допомоги).

Додатково, важливо що, стаття 1 Конвенції про скасування примусової праці забороняє примусову працю як метод виховання чи підтримання трудової дисципліни, що часто буває аргументом адміністрації при залученні студентів до роботи.

На жаль, заборона примусової праці не знайшла своє відображення в Кримінальному та Адміністративному кодексах, як більшість Конвенційних норм, які були прийняті, щоб карати в першу чергу державу. На практиці така безкарність призводить до зловживань і порушень.  

Винну особу можна притягнути до кримінальної відповідальності, якщо при проходженні практики було укладено трудовий договір, але це відбувається вкрай рідко. Стаття 173 ККУ передбачає відповідальність за грубе порушення угоди про працю, яке включає і трудову експлуатацію. В таких випадках діяння тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімальних доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

В усіх інших випадках протиправне діяння повинне містити інший склад злочину.  Це може бути склад злочину передбачений статтею 149 ’’Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини’’, стаття 271 ’’Порушення вимог законодавства про охорону праці’’, стаття 365  ’’Перевищення влади або службових повноважень’’.

З огляду на це, у випадку порушення прав студента при проходженні практики потрібно вимагати притягнення відповідальних осіб до дисциплінарної відповідальності, стягнення матеріальної і моральної шкоди. Стягнути шкоду можна за рішенням суду, притягнути ж до дисциплінарної відповідальності відповідно до законодавства може орган, який прийняв на роботу, або інший спеціально створений. Тому скаржитися ліпше до декана чи ректора, вони в будь-якому випадку зобов’язані направити скаргу за належністю.

Відмова в притягненні до відповідальності винної особи надалі може стати підставою до звернення і застосування положень Конвенції Про заборону використання примусової праці.