Представництво профспілками інтересів працівників у колективних трудових спорах

Під час реалізації права на працю, між сторонами трудових відносин – найманими працівниками і роботодавцями – можуть виникати розбіжності. Такі розбіжності відомі  в законодавстві як колективний трудовий спір (конфлікт).

Одним з варіантів вирішення трудового спору є залучення профспілки, яка законом «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» наділена функціями представництва і захисту прав працівників. Проте, оскільки профспілки не є стороною колективного трудового спору, то можуть представляти інтереси працівників лише після надання їм повноважень, тобто відповідного звернення.

Так як трудовий спір може виникнути на різних рівнях, скажімо, на рівні ВНЗ, чи у відносинах з управлінням освіти чи навіть Міністерством освіти і науки, то існують відповідно і різні рівні представництва. Первинна профспілкова організація представляє інтереси працівників у спорі з роботодавцем. Місцева чи регіональна профспілка представлятиме інтереси у відносинах з організацією роботодавців, центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади. На національному рівні інтереси працівників захищатимуться всеукраїнськими профспілками перед всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців або Кабінетом Міністрів України. Представництво здійснюється на всіх етапах розвитку трудового спору: висунення вимог; розгляд спору у відповідних органах, відповідно і звернутися можна на будь-якому етапі.

Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачає, що предметом колективного спору можуть бути такі правовідносини:

1) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого  побуту;

2) укладення чи зміни  колективного  договору;

3) виконання колективного договору або окремих його положень;

4) невиконання вимог законодавства про працю.

Таким чином поняття колективного спору охоплює фактично будь-які правовідносини трудового характеру.

На первинному рівні колективний трудовий спір виникає тоді, коли роботодавець приймає рішення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог. Такі вимоги працівників формуються і затверджуються загальними зборами найманих працівників або шляхом збору підписів не менше половини членів трудового колективу. Вимога надсилається роботодавцю, який зобов’язаний відповісти протягом 3 днів. Проте потрібно враховувати, що якщо рішення виходить за межі повноважень роботодавця, то він зобов’язаний переслати вимогу у компетентний орган, який також має три дні для вирішення питання. Загалом закон дає максимальний строк 30 днів для надання відповіді з урахуванням поштової пересилки документів.

Якщо у задоволенні вимог відмовлено повністю або частково, то надалі розгляд питань здійснюється за допомогою примирної комісії або трудового арбітражу. Діяльність примирної комісії та трудового арбітражу врегульована, відповідно, Положенням «Про примирну комісію», Положенням «Про трудовий арбітраж», Регламентом роботи трудового арбітражу.

Принциповою відмінністю між цими двома органами вирішення спорів є те, що примирна комісія складається з представників сторін і стимулює ведення між ними переговорів, а трудовий арбітраж - із залучених сторонами фахівців,  експертів та інших осіб і приймає рішення  по суті трудового спору. Крім того, спори з приводу виконання колективного договору або окремих його положень і невиконання вимог законодавства про працю апріорі завжди вирішуються трудовим арбітражем. А спори щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого  побуту, а також  щодо укладення чи зміни  колективного  договору спочатку повинні вирішуватися примирною комісією. Якщо ж консенсус не буде знайдено в 5-денний строк, то розгляд питання передається на розсуд трудового арбітражу.

Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за згодою сторін. Порядок визначення представників до примирної комісії визначається кожною із сторін  колективного трудового спору самостійно.

Відповідно, профспілка може представляти інтереси працівників шляхом  ініціювання утворення примирної комісії, трудового арбітражу, делегування представників до комісії, узгодження складу арбітражу; надання комісії інформації, необхідної для  ведення переговорів; також шляхом участі в розгляді спору трудовим арбітражем по суті.

Крайнім засобом вирішення колективних трудових спорів є страйк.