Студентське самоврядування: права та обов’язки

Студентське самоврядування - це право і можливість студентів вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні вищим навчальним закладом.

Законодавчо студентам гарантовано чимало прав (ст. 62 ЗУ «Про вищу освіту»). Більшість цих прав та обов’язків пов’язані із доступом до освіти та участю у навчальному процесі. Студенти мають право на безоплатне забезпечення інформацією для навчання, безоплатне користування бібліотеками, навчальною, науковою та спортивною базами, забезпечення гуртожитком, академічну та соціальну стипендію, академічну мобільність, вільний вибір дисциплін (25% кредитів ЄКТС від загального обсягу програми), переривання навчання та поновлення для його продовження тощо. Водночас студенти повинні дотримуватись вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього університету, а також виконувати вимоги освітньої програми (ст. 63 ЗУ «Про вищу освіту»).

З метою захисту цих прав та своїх інтересів законодавство гарантує студентам участь у діяльності органів громадського самоврядування вищого навчального закладу, інститутів, факультетів, відділень, вченої ради, органів студентського самоврядування. Причому саме студентське самоврядування може здійснюватись студентами двома шляхами: безпосередньо або ж через органи студентського самоврядування, які обираються шляхом прямого таємного голосування студентів.

Студенти обирають прямим та таємним голосуванням своїх представників до складу вченої ради. Ці представники обов’язково самі мусять бути студентами і загалом складати не менше, ніж 10% від складу вченої ради (ст. 36).

Окрім вченої ради, представники студентів беруть участь у роботі зборів трудового колективу, де вони мають складати щонайменше 15% від складу (ст. 39).

Також студенти обирають своїх виборщиків (осіб, які голосують) на виборах ректора. Щонайменше 15% від тих, хто має право голосувати, повинні бути попередньо обрані таємним прямим голосуванням самими студентами та серед студентів. Враховуючи, що усі штатні викладачі мають право голосувати, кількість студентів, які можуть голосувати на виборах ректора є досить значною. Наприклад, якщо у вашому ВНЗ працює 1000 штатних викладачів, у виборах ректора будуть брати участь щонайменше 200 студентських виборщиків (ст. 42).

Окрім цього студенти щорічно обирають органи студентського самоврядування (ОСС), які повинні діяти, ґрунтуючись на декількох принципах:

·         добровільності, колегіальності, відкритості;

·         виборності та звітності ОСС;

·         рівності права студентів на участь у студентському самоврядуванні;

·         незалежності від впливу політичних партій та релігійних організацій.

Орган студентського самоврядування може бути зареєстрований як громадська організація відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Повноваження органів студентського самоврядування (ст. 40) у різній мірі стосуються усіх трьох вимірів прав та обов’язків самих ВНЗ: академічного, фінансового та адміністративного. По-перше, вони можуть бути залучені до вирішення питань удосконалення освітнього процесу та науково-дослідної роботи, брати участь у заходах забезпечення якості освіти. Наприклад, ОСС можуть проводити анкетування студентів щодо якості викладання дисциплін, рівня роботи різних служб університету, рівня побуту в гуртожитку попитом, доступу до програм академічної мобільності тощо. Окрім цього ОСС можуть вносити пропозиції щодо змісту навчальних планів і програм. У фінансових питаннях ОСС мають право брати участь у призначенні стипендій, вирішенні побутових питань, вносити пропозиції щодо розвитку матеріальної бази ВНЗ та порядку формування та рівня плати за навчання. В адміністративній сфері ОСС захищають права та інтереси студентів. ОСС погоджують рішення керівництва ВНЗ про:

• відрахування студентів (курсантів) з вищого навчального закладу та їх поновлення на навчання;
• переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі за державним замовленням, на навчання за контрактом за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб;
• переведення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі за рахунок коштів фізичних (юридичних) осіб, на навчання за державним замовленням;
• призначення заступника декана факультету, заступника директора інституту, заступника керівника вищого навчального закладу;
• поселення осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, у гуртожиток і виселення їх із гуртожитку;
• затвердження правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу в частині, що стосується осіб, які навчаються;
• діяльність студентських містечок та гуртожитків для проживання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

Інструментами для реалізації цих повноважень є гарантоване фінансування з бюджету університету та від самих студентів. Вчена рада зобов’язана фінансувати студентське самоврядування в розмірі не менш як 0,5 відсотка власних надходжень, отриманих вищим навчальним закладом від основної діяльності. Окрім цього вищий орган студентського самоврядування може запровадити членські внески студентів. Розмір місячного членського внеску однієї особи не може перевищувати 1 відсотка прожиткового мінімуму. Кошти органів студентського самоврядування спрямовуються на виконання їхніх завдань і здійснення повноважень відповідно до затверджених ними кошторисів. ОСС публічно звітують про використання коштів та виконання кошторисів не рідше одного разу на рік.

Разом з тим адміністрація не повинна втручатись у діяльність ОСС.

Однак на практиці ці норми законодавства найчастіше не виконуються у повному обсязі. З однієї сторони впливає досить низька активність і зацікавленість самих студентів брати участь в управлінні ВНЗ. Студенти дуже часто не знають своїх прав та обов’язків. Різноманітні моніторингові дослідження підтверджують, що серед українських студентів практично відсутня культура академічної доброчесності, а також присутній досить високий попит саме на неякісну освіту, зацікавленість лише у формальному отриманні диплому про вищу освіту, а не знань.

За таких умов обрані представники від студентів до вченої ради чи зборів трудового колективу або обрані студентами органи студентського самоврядування не відчувають належної підтримки та мандату довіру. Як наслідок вони не можуть активно використовувати найбільш ефективний інструмент громадського впливу на політику всередині університету – репутаційний тиск, адже саме середовище студентів може толерувати будь-які прояви недоброчесності.

Водночас існують системні проблеми, які обмежують активність тих органів студентського самоврядування, які мають хоча б деяку підтримку серед студентів. По-перше, університети намагаються заощаджувати на фінансуванні роботи органів студентського самоврядування. Формально вони можуть виконати вимоги законодавства, профінансувавши, наприклад, сплату за комунальні послуги, подаючи це як підтримку діяльності ОСС. Цю проблему може вирішити запровадження окремого рахунку суто для ОСС, що потребуватиме додаткової фінансової дисципліни від самих ОСС, оплату праці бухгалтера. Проте таким чином можна досягнути фінансування справжніх потреб та діяльності ОСС. По-друге, адміністрація намагається стримувати активність студентів там, де вона може нашкодити її репутації. Яскравим прикладом може бути саботаж запуску систем масового анкетування студентів щодо рівня якості вищої освіти у ВНЗ. По-третє, об’єктивний брак коштів у самих ВНЗ часто не дозволяє студентам реалізувати свої права. Наприклад, надзвичайно важливе право на вибір предметів (Liberal Arts Education). За попередніми оцінками Аналітичного центру CEDOS лише 42% державних ВНЗ хоча б декларують, що забезпечують студентам гарантоване законом право на вибір дисциплін.

This document has been produced with the financial assistance of the European Union. The contents of this document are the sole responsibility of Agency for Social and Political Expertise(Lithuania)/ Institute for Education Development (Ukraine) and can under no circumstances be regarded as reflecting the position of the European Union.